У активному пошуку (How to be single). Енциклопедія самотності

Я вважала, що це фільм-пустушка, але наразі я б його так не називала. Я не можу сказати, що він більш, ніж глибокий, але він дещо несподіваний. Романтична комедія сама по собі не має широкого поля для якихось глибинних переживань, але фільм "У активному пошуку" (оригінальна назва How to be single, і вона краще відображає сенс того, що відбувається на екрані) не просто смішний. Він ще й... як би це сказати... не зворушливий, а скоріш трепетний.

Про що кіно? Про дівчину Еліс, яка у найперші ж хвилини стрічки кидає свого молодого чоловіка, щоб "відчути, що означає бути самотньою". І йде у активний пошук. У цьому вона не одна - в неї з'являється подруга Робін, яка обожнює гулянки та швидко затягує Еліс у неймовірний вир нічного життя Нью-Йорку. І обидві у ньому тонуть. Робін - тоне у музиці, шумі, нових й нових знайомствах, яскравому житті. Еліс - у чоловіках, яких постійно зустрічає на своєму шляху. Спочатку вона планує повернутися до свого хлопця, і навіть намагається це зробити, але в нього вже нове кохання, і у самої Еліс все не так однозначно в житті. Паралельно також ідуть історії дівчини на ім'я Люсі, яка шукає ідеального чоловіка, і Мег - це сестра Еліс, яка спочатку є чайлдфрі, а потім змінює ставлення до дітей. 

У цілому, це саме історія про самотність. Про різну - якою вона взагалі буває. Про самотність без другої половинки, самотність без друзів, самотність без дітей. Кожен з героїв у чомусь дуже самотній. Кожному не вистачає чогось (а точніше когось) важливого. І кожен шукає ці особливими, тільки йому одному доступними методами. І, як мені здається, отримує більше, ніж те, на що розраховував. Більше - тому що заслуговує на це.

Ця історія могла б бути печальною, але стала дуже веселою. Жарти на межі фолу (а іноді трохи за межею), дійсно дотепні ситуації, а головне - неочікувані ходи. Тут є те, чого немає в інших романтичних комедіях, - ситуації доводяться до крапки, але не так, щоб набити оскому. Не важливо, що це за ситуація - падіння ноутбуку з вікна чи пробудження любові у черствому та бездушному герої. Тут усе буде "дожато" до потрібної миті, досказано рівно до тієї хвилини, коли все стає ясно, але не втрачає інтересу. Випито до дна. 

І да, це дуже красива стрічка. Різдвяний Нью-Йорк, наряди героїв, їхні мальовничі квартири, їхні обличчя, накінець... Все це прекрасно, не говорячи вже про самих акторів. Воні дивовижні, і краще за усіх не Дакота Джонсон (Еліс), бо вона апріорі прекрасна, а Ребел Уілсон (Робін) - ось вона просто божественна. Акторка із нестандартною зовнішністю взяла із цієї ролі навіть більше, ніж це, мабуть, було в планах. Вона прекрасна. І я точно знаю, що хочу бачити її й в інших фільмах. Ще й ще. 

Це чудова романтична історія, і вона чудова ще й тому, що у ній немає передбачуваних віх (ну може трошки), і у ній немає хеппі-енда. У сенсі, вона не трагічна, і те, що трапляється з героями - це й є краще хеппі з усіх можливих, але, як і у житті, не все однозначно. І значить ця стрічка, при усієї її спірності для багатьох, дуже непогана. 

Це - енциклопедія самотності у всіх її гранях. Енциклопедія із посиланнями на полях, роздивившись які, можна зрозуміти, що робити далі, якщо самотність - це про вас.