Це найтонший, найтрепетніший, найделікатніший фільм, який ви відучора можете знайти в кінотеатрах. “Тихе серце” - драма вашої власної душі, тож готуйтеся до складних, іноді болючих відкриттів. 

Про що це кіно?

Родина відмічає Різдво восени. Востаннє разом. Мама - голова великої сім’ї - зібрала всіх, бо помирає від невиліковної хвороби й хоче прийняти евтаназію на другий день після "Різдва". Тож це останній вечір, коли всі будуть разом. Дві бентежні доньки, їхні партнери та діти, мама, тато, найкраща подруга мами. Звичайно ж, це буде болючий вечір. І не лише тому, що він останній, а й тому, що від шаленої напруги будуть відкриватися дуже глибокі сімейні драми...

Тільки не шукайте тут навмисного болю, який зазвичай переповнює фільми цієї тематики. Це не кіно про викручування сліз, це кіно про дещо інше. 

Чому варто дивитися “Тихе серце”?

Цей фільм - можливо, єдиний з усіх кіно про невиліковні хвороби, який не спекулює на темі смерті, відходу, прощання. Так, мама хвора, мамі залишився один день, мама прощається, всім боляче. 

Але як же чудово, що камера не їздить навколо нескінченних сліз, драм та істерик. 

Як же чудово, що в центрі стрічки - навіть не сама помираюча жінка, а ті, хто її оточує. 

Як же прекрасно, що з глядача не витягають нерв за нервом, щоб добити останню спроможність на співчуття та змусити ридати. 

Це кіно не про ридання, це кіно про відкриття себе, і саме “Тихе серце” дає на це дозвіл. 

Дозволяю бути тобою

Так каже цей фільм. Кожен з героїв тут - прототип якогось глибинного болю. Символ зламаного характеру, знак розбитого життя, надія на майбутнє, яке ще може не справдитися... Тобто тут є все те, що є в нас, тільки кожен герой - концентрація чогось одного. Важливого. Дуже болючого.

Шалений внесок у відображення цього всього внесли актори, які в “Тихому серці” кадр за кадром перевершували самі себе. 

Кейт Уінслет (грає старшу доньку Дженіфер) тут просто геть інша, її навіть важко впізнати - настільки, що навіть коли ти знаєш, що вона буде на екрані, ти шукаєш не ЇЇ. Не цю жінку. Не таку. Бо її героїня - це квінтесенція туги, правди, чесності, прямоти. І так, це не завжди приємно, але це настільки щиро, що ти це приймаєш.

Міа Васіковська (грає молодшу доньку Анну) тут пронизлива, як вітер у листопаді. Вона настільки відкривається у своїй тузі за любов’ю, що ти згадуєш і про свою тугу. І це тобі не болить, бо Міа бере все на себе. 

Кожен з героїв тут настільки чесний, наскільки взагалі може бути чесною людина, і навіть там, де щось приховується або замовчується, чесність віє, як протяг, від якого нікуди не дітися. Це справді кіно про щирість душі. І вона тут показана так просто, так легко, так виразно, що ти бачиш не її, а свою власну щирість. Свої власні світлі сторони та темні плями на них. Свої власні надію та біль. І коли це все в “Тихому серці” вибухує фінальним очищенням, ти раптово розумієш, що все це 

всі ці розмови

всі ці крики

всі ці шалені переживання

були саме для тебе.

Це ти їх пройшов. Це ти склав той іспит на чесність. І це ти нарешті отримав дозвіл бути собою. 

Бути будь-яким. 

Бути нудним, істеричним, скандальним, дурнуватим, слабким, нерішучим. Таким, як ти є.

“Тихе серце” - це кіно про те, що тобі нарешті можна. Можна не намагатися. Можна не вивозити. Можна не тягтися за ідеалом. Можна бути слабким.

І саме тоді, коли ти доходиш до крапки найважчої слабкості, ти стаєш сильним. І саме тоді, коли ти доходиш до риси найлегшої сили, ти нарешті стаєш собою.

Чи це легко? Ееее... Нуу...

Вибачайте, але на це питання я не дам вам відповіді.

Фільм "Тихе серце" стартував в Україні 22 жовтня 2020 року. 

За перегляд дякую Kinomania LLC - ексклюзивному дистриб'ютору фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні.