Не комедія, але... буде смішно. “Лінія горизонту”: рецензія

Це дуже поганий трилер. Так хотіла б почати я. Але не це головне.

Це надумана історія. Потім я хотіла б почати так. Але й це не головне.

Це дуже примітивна драма. І це я б хотіла сказати, але… ну ви розумієте. І це не головне.

Головне те, що Микаель Марсимаін знімав трилер, але вийшла гарна комедія. Тож якщо у вас вистачає почуття гумору, часу та бажання подивитися бодай що, вам час купувати квитки. От про це й поговоримо.

Режисеру все подобається!

Про що це кіно?

Ой, це ви мені скажіть!

Фільм про літак, отже… Правильно, буде аварія або щось подібне.

Фільм про гарні місця (море, небо), отже… Правильно, саме в ці місця прийде шторм. Саме в цей час, коли всі сидять у літаку. Так-то шторму не було, ніхто про нього і не чув, виліт дозволили. Але він як на замовлення - побачив, що всі летять, і прийшов.  

Фільм про симпатичну пару молодих людей, отже… Правильно, буде якась драма. Хтось когось спочатку не полюбить, а потім полюбить. Або навпаки.

Ну а тепер дивіться:

Сара й Джексон (були коханцями, але посварилися) летять на весілля подруги. Пілот, що їх везе на маленькому літаку, має проблеми зі здоров’ям (серцевий напад, інфаркт - герої ставлять діагнози по ходу, тож розберетеся). Вони вимушені керувати літаком самі, і - о диво! - в небі розгортається великий ураган. Зв’язку немає, є проблеми з керуванням, і що буде далі, цілком невідомо (сарказм)!

Чи дивитися “Лінію горизонту”?

Чесне слово, я вперше не можу знайти жодного аргументу, щоб сказати “так”. Окрім того, що зараз нам всім варто було б ходити у кіно, щоб підтримати кінотеатри, які найбільш потерпають в умовах карантину вихідного дня. Але навіть цей аргумент не працює, коли мова йде про “Лінію горизонту”.

Чому?

Якби я була Олександром Дреймоном (грає Джексона), цей кадр був би для мене чудовою нагодою вийти в небо та не повернутися в це кіно

Бо це все настільки тривіально, що аж соромно. Штамп на штампі. Банальність на банальності. Кожен крок передбачуваний. Ви написали б кращій сценарій навіть просто на спір! 

Тож не дивно, що десь за хвилин 30 від початку ви починаєте сміятися. А що робити, коли ви можете передбачити кожен крок, так ще й побачити, як недолуго режисер намагався цей крок реалізувати. 

Бо герої тут навіть не картонні, а з піску. І розсипаються на очах. Характерів - нуль. Харизми - два нулі. Сара там ще якось трошки намагається бути цікавою, але цього вистачає хвилини на 3. Джексона вистачає взагалі на 20 секунд. 

Бо все, що роблять герої в кадрі, викликає навіть не роздратування (це було б ще якось нормально), а сміх. Ідіотські рішення і нудні намагання подолати наслідки цих рішень. Банальні повороти сюжету з приправами нудьги та примітиву. Жодного розумного ходу, жодної щирої емоції, жодного цікавого діалогу. І сріблястий скотч, яким можна полагодити все - від літака до зламаної кінцівки. 

Шукайте у фільмі дядьку на маленькому кораблику. Він такий пливе собі океаном, а тут на нього з неба починає сипатися різний мотлох. Той дядька - це уособлення глядача, що сидить у залі та ловить за пазуху безглузді рішення героїв. 

Бо це все погано знято, врешті решт! Так, Маврикій пречудовий, вода в морі прекрасна, але це все. Літак та те, що в ньому відбувається, взагалі ніяк не співвідносяться із законами фізики. Це ж просто дві людини лежать на залізяці посеред студії, де віють вентилятори. Ну чесно, я розумію, що бюджетів “Тенету” ні в кого немає, але ж не до такого ступеню! 

Тож чи варто дивитися “Лінію горизонту”?

Вірішуйте самі, будь ласка. Але якщо вам кортить посміятися над недолугістю - це ваше кіно на 100%! І так, ідіть у кінотеатри, бо вони дуже потерпають зараз і без нормальних, вартісних фільмів, і без нас. Тож давайте хоча б ми будемо поруч. 

Фільм "Лінія горизонту" стартував в Україні 19 листопада 2020 року. 

За перегляд дякую Kinomania LLC - ексклюзивному дистриб'ютору фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні.