30 шалених бажань. Боляче, лише коли смішно
Не дивися. Не дивися. Не дивися. Не дивися.
Не дивися цей фільм, якщо у тебе б'ється серце. Воно відразу ж перестане, хоча, можливо, це й на краще. Тому все ж подивися. Це боляче. І зцілююче. Одночасно.
«30 шалених бажань» - сюжет, який ти, напевно, не любиш. Скай вмирає від раку, але не турбується з цього приводу (зовні не турбується). Вона придумала 30 бажань, що їх потрібно встигнути реалізувати до кінця життя. Вона не зупиняється ні перед чим. А тут ще Келвін - нормальний, живий сортувальник багажу в аеропорті. Але він придумує собі рак, готується до смерті, шукає у себе смертельні симптоми (і знаходить). А потім ще знаходить Скай. І, звичайно, вона показує йому новий світ.
Уже ця коротка анотація багатьох змусить не дивитися кіно, тому що від цієї теми нудить ще з часів огидного «Солодкого листопада». Але «30 шалених бажань», на щастя, - не така сльозоточива, банальна тяганина. Хоча плакати ви будете, тому що тут плачуть навіть сухарі, в організмі яких вічний дефіцит води (я).
Я б розповіла, про що це кіно. Але я краще розповім, чого в ньому немає.
Так ось це кіно не про те. Не про нездійсненну любов. Любов тут є, але всупереч традиції - не у Келвіна зі Скай. Якби це було не кіно, а дисертація, цей факт був би її головною актуальністю та новизною - нарешті це не виснажливий для душі роман! Нарешті це не приречена любов! У любові тут є надія - не дарма ж на афіші ми бачимо Ніну Добрев ... Щоравда, тут вона грає швидше декорацію, але вона настільки НЕ-головна, що це і не важливо.
Головна тут - Скай. І здорово, що це фільм не про істеричну дівчину. Не про егоїзм, коли одному хочеться красиво й гордо померти, а другому - красиво й гордо трощити стіни у показовому розпачі. Це фільм, в якому любов - як потайний шов. Вона скріплює собою все, але її майже не видно. В цьому її цінність. І так, вона відчутна. Це вам не ідіотські егоїстичні спроби витратити останній місяць життя на штучну казку. Чого тут немає, так це штучності!
Це кіно не про життя на краю (хоча є і це). Це кіно навіть не про життя взагалі. Воно не буде занудно учити «жити, як в останній раз», «не боятися», «бути відкритим до світу». Воно взагалі не вчить. Це фільм про душевне тепло, яке можна витягти навіть із бездушного красеня з модною зачіскою, що має тепла не більше, ніж розуму. І з подружки-зрадниці, яка кидає тебе тільки тому, що ти хвора.
Це кіно не про нездійсненні надії. Не про струмок крові з носа, коли всім так хочеться любити. Це кіно про характер, який може бути не таким вже ідеальним. Але він залишає слід саме тому. Тут особливу роль відіграє особистість самої Скай. На щастя, це не типова дівчинка-смертниця з сопливих фільмів про смертельні хвороби. Це навіть не егоїстка-смертниця з безглуздих фільмів про смертельні хвороби. Вона сама по собі, "своя власна", хороша і не дуже одночасно. І в цьому заслуга кіно «30 шалених бажань». Вряди-годи знятий фільм, героїню якого не хочеться вбити задовго до того, як вона, нарешті, помре сама.
І ще це кіно не про тугу. Тут, звичайно, є місце сльозам (особливо в моменті з листівками, я попередила!). Але найдивніше - тут буде смішно. Просто смішно і глибоко смішно, банально смішно і тонко смішно, несподівано смішно і соромно смішно. Буде чорний гумор і гумор на межі. Але туги не буде.
Правда, я не обіцяю, що також не буде болі. Є фільми про смерть, які не можна дивитися тим, хто когось втрачав. Цей - не з таких. Його варто дивитися, якщо ти не втрачав нікого. І особливо - якщо все ж втрачав. У першому випадку ти будеш плакати сильно, у другому - слабше, але як раз-таки важливо саме те, що ти будеш плакати. Тому що «30 шалених бажань» - це кіно про твій власний біль. До цього сеансу він сидів всередині і не виходив, але Скай попросить його на вихід. Буде боляче, так. Але тільки коли ти засмієшся.
А потім вже буде не смішно. Але легше стане точно, це я все ж обіцяю.
Фільм "30 шалених бажань" стартував в Україні 28 лютого. За перегляд дякую Kinomania LLC - ексклюзивному дистрібьютору фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні.