Бути блогером: що доведеться вивчити?

Інтерв'ю зі мною, яке вийшло на adpage.com.ua, наштовхнуло мене на думку поговорити на дуже важливу тему - про те, що ведення блогу - це теж робота. Блог вимагає постійного підвищення кваліфікації, тому сьогодні я хочу згадати про те, що мені вже довелося вивчити, і що я буду вчити далі. А ви вчитеся блогерству?

Я починала вести блог у глибокому декреті - дуже маленька дитина, дуже висока потреба навіть не стільки у розвитку, скільки у збереженні навичок. Перш за все мені дуже хотілося залишити в активному користуванні англійську й, якщо це буде можливо, відновити французьку. Але французька все-таки померла :), а от з англійською склалося, чому я дуже рада, і зараз я постійно її розвиваю.

Але англійську я не вивчала з нуля, я лише підтримую вже отримані знання. А вчитися мені довелося ось чому:

1. SEO-просування. Власне, це я вивчала в рамках основної професії, а у блозі просто вирішила застосувати. Якщо говорити грубо, то це просто грамотна робота з текстом. У блозі я застосовую лише елементи СЕО, тому що для мене важливіше за все живе спілкування й живий текст. Єдине, чому ніяк не можу навчитися, - писати коротко :)

2. Стиль та мода. Я дуже довго відмовлялася від пропозицій магазинів одягу з Китаю або ще звідкись. Я розумію, що одяг ми обираємо самі, ніхто нічого не нав'язує, але все одно у цьому мені бачилася якась несвобода. І все ж одного разу пропозиція була непоганою ... ну добре, вона була просто сотою за рахунком, і я здалася :) Але поки одяг до мене йшов, я пройшла онлайн-курс стилю (якщо буде цікаво, розповім, де і як), потім ще один, потім ще ... Я б пішла вчитися в реальну школу стилю та моди, але на це просто немає часу, тому поки так.

Вважаю це вкрай важливим. Якщо ти пишеш про одяг, незмінно настає момент, коли просто красуватися на камеру буде вже не можна, потрібні якісь знання, можливо, поради. Мені цікавіше за все не просто сфотографувати себе у сукні, а створити образ в межах якогось стилю - наприклад, 70-х або гранж. Щоб його створити, треба знати основи стилів, їхні основні риси, секрети. Зараз постійно читаю книги про історію моди, щоб знати максимум.

3. Кіно. Тут те ж саме, що з модою. За великим рахунком, твоя думка мало кому цікава у принципі. Потрібна не  лише вона. Онлайн-курсів рецензій по кінематографії я поки не знайшла, просто читаю книги про історію кіно. Й дивлюся фільми :)

4. Фотографія. Для друкованого блогу вкрай важливі якісні фото. Коли мені надійшли перші посилки з косметикою, стало ясно, що на телефон знімати не можна. Чоловік подарував гарний фотоапарат, я обрала онлайн-курси предметної фотографії та стала вчитися. Ці курси найдоступніші. Я серйозно, їх мільйон, вони безкоштовні, усюди фотографи діляться своїми секретами, так що навчитися можна. Ймовірно, це не навчить робити шедеври ... хоча ... хто зна?

Ліворуч - фотографії, які я робила, коли починала вести блог. Праворуч - те, що я знімаю зараз. Я знаю, що є, чому вчитися, і вже навіть за цими фото бачу, що б я виправила. Але все ж різниця вже є.

І ще одна маленька деталь. Цьому не вчаться, курсів немає. Але блог - це відкритість та щирість. Можна відразу поводитися, як зірка. Нікому не відповідати, триматися злегка зарозуміло, вітатися лише з тими, хто має більше 100 тис. фоловерів. На питання "А на якій презентації ти була?" відповідати: "Піди за тегом та почитай!". Можна й так, і я не стану стверджувати, що це не дозволяє досягати успіху. Дозволяє, успіх має сто облич.

Але у мене інший шлях. Мені важливо be nice - бути милою, перше правило піару, до речі. Ну то й що, коли читач запитує те, про що три рази було сказано у пості! Мені не складно сказати і в четвертий.

А ще мене дуже приємно здивувало, що блогери виявилися не конкурентами, а друзями. Саме серед блогерів я знайшла soul-mates (не знаю, як це сказати не англійською :)). Одна Даша чого варта! Настільки бути із людиною на одній хвилі - це ще треба вміти, і цьому на курсах не вчать :)

По правді кажучи, я боялася, що буде інакше, але ні. І, до речі, саме це мене й надихає вести блог далі. Коли не треба ані з ким змагатися, це просто задоволення! Воно, звичайно, теж частково є роботою. Але радості у цьому все ж більше.

*Повністю інтерв'ю зі мною можна побачити тут.

А чому вас навчив блог? Вам подобається ця робота, чи ви не вважаєте це роботою? Чому ви хочете навчитися?