Цей відгук спочатку починався зі слів “цей фільм не можна пропустити”.

Потім зі слів “ви не можете не побачити це”.

Потім - зі слів “це неймовірно, це навіть не кінострічка, це Всесвіт, і він має стати вашим”.

Але проблема в тому, що жодні слова - не про “Дюну”. “Дюну” треба дивитися (краще двічі чи тричі).

“Дюну” треба жити.

І які б історії вам про це кіно не розповідали, це не має жодного сенсу, поки ви не сидите у залі, і на екрані не починається цей неймовірний сюжет.

“Дюна” твого Всесвіту

Можливо, вам навіть не сподобається ця історія. З першого разу там не все зрозуміло… а точніше, не все можна відчути глибоко. Тому я ходила двічі (і, здається, цю тему ще не закрито). 

“Дюна: частина перша” - ще одна екранізація роману Герберта “Дюна” 1965 року. Екранізації роману вже були, але жодного разу це не було так масштабно та неймовірно, як зараз - в кіноісторії Дені Вільньова. Він не просто зняв це кіно, а був одним зі сценаристів, та, здається, просто прожив цей сюжет перш, ніж викласти його нам у вигляді дуже амбітної, дуже живої, дуже масштабної стрічки. 

В центрі уваги - родина Атридів (Атрейдесов в інших перекладах). Це дуже, дуже далеке майбутнє, у якому граф Лето приймає наказ імператора відправлятися на віддалену планету Аракіс і там контролювати видобування прянощів (в інших перекладах меланж або спайс). Прянощі - найцінніший ресурс людства, це й ліки, й засіб для довготривалих космічних подорожей, і просто наркотик. 

До Атридів видобування контролювала родина Харконенів, які тероризували місцевий народ - фременів, що були вимушені піти у пустелю та співіснувати там поруч із гігантськими пустельними хробаками. 

Звичайно ж, історія, у якій перехрещуються інтереси двох потужних родин, не буде простою. Хто просто так віддасть найцінніший ресурс? Точно не Харконени. То ж на Атридів чекає зрада, а потім війна та знищення (можливо!). 

Паралельно із цим син Лето Атрида Пол (Тімоті Шаламе), що також прибуває на Аракіс, розбирається в собі, у своєму рідкісному магічному дарі (сила “Голоса”), у своїх снах, та у своєму коханні (поки що примарному, до прекрасної фременки на ім’я Чані (Зендея). Саме Пола називають на Аракісі новим месією. Саме Пол буде вимушений вирішувати долю цієї планети та долю прянощів. 

Такою "Дюну" бачили в 1984 році. Бачили, але не прожили, тому вона хоча й народилася, але живою не була.

Що ви відчуєте?

Так, “Дюна” саме для відчуттів. Ви побачите прекрасний фантастичний сюжет, космічні подорожі, шалені пригоди, але якби це все було єдиними характеристиками “Дюни”, про неї не варто було б і згадувати.

О, ні, тут все на рівні почуттів. Мрачний та величний, темний та могутній Аракіс - це наша власна асоціація із нескоренною, неймовірною силою, яку не можна підчинити собі, можна лише збагнути, можна лише в ній розчинитися. 

Дар Пола Атрида - вміння володіти силою “Голоса” - це наше власне бажання бути трошки більшим, ніж ти здаєшся, мати трошки більше значення, ніж це можна зчитати з тебе. 

Стосунки між героями - це наше власне бачення того, якою повинна бути родина, якими повинні бути вірні друзі, як народжується кохання, як пробуджується твоя внутрішня сила. 

Нереальні пустельні пейзажі Аракісу - це прекрасний фон для того, щоб відчути весь спектр найважливіших почуттів, які, власне, пробуджують в нас фантастичні історії найвищої якості: бажання справедливості, повага до вірності та жертовності, неприйняття зради. 

Дені Вільньов не знімає фільми, в яких все пласко та однозначно. Саме тому “Дюну” не можна подивитися лише раз, щоб збагнути усе, що вона має нам нагадати. За цією особливістю стрічка дуже нагадує відчуття від “Тенету” Крістофера Нолана - коли ти просто не можеш залишити цей сюжет, доки не розберешся у всіх дрібницях, доки не збагнеш усі таємниці. Тому так, будьте готові бігти за книжкою щойно вийдете з кіно. 

І, як не дивно, сама робота Вільньова зроблена настільки якісно (погане слово, але іншого немає - професійно, неймовірно, божественно??), що це один з небагатьох фільмів, які навіть варто дивитися ДО того, як познайомишся із книжкою-оригіналом (якщо раптом ви не читали його раніше). Режисер настільки тонко прожив цю історію, настільки обережно виклав її, настільки акуратно відобразив усі таємниці, що ховає в собі Аракіс, що ховає в собі історія родини Атридів, що ховає в собі “Дюна”, що цей фільм можна одночасно розглядати і як успішну екранізацію прекрасного роману, і як перше знайомство із Всесвітом, що точно не залишить вас байдужим. 

Що залишиться з вами?

“Дюна” (яка триває, до речі 2,36!) не залишає вас відразу ж із початком фінальних титрів. Будьте готові до того, що це з вами надовго, і тут ви навіть можете пручатися, що не любите такі фільми, що не цікавитеся фантастикою тощо... “Дюна” цікавиться вами! Вона проповзає під шкіру, як пустельний хробак, що йде на ритмічні звуки. Вам не сховатися. “Дюна” йде на звук вашого серця. 

Можливо, ви не зрозумієте самого сенсу історії, так буває. Але роботи Вільньова - це не те, що можна відкинути. Тут вам будуть і пейзажі, що підкреслюють відчуття Пола. Тут вам буде і повна відсутність кольорів (хоча фільм не чорно-білий!), і при цьому пробудження кольору… лише одного кольору... лише у певні моменти справжньої чистоти. Тут вам буде і саундтрек, що прошиє вас наскрізь, при тому, що він скоріше типово фантастичний, ніж шедевральний. Але в “Дюні” все деталі так проростають одна в одну, що кожна виглядає, як шедевр. 

Чесно, навіть “Тенет” згладжується через певний час. “Дюна” не розгладиться в душі… вибачте,

але ніколи.

Особливо, якщо ви читали роман до екранізації. 

Особливо, якщо ви його не читали. 

Чи варто йти у кіно?

Це питання виглядає, як неймовірна маячня. Нащо його взагалі ставити? Питання може бути лише одне: чому ви досі не там? 

Фільм "Дюна: перша частина" стартував в Україні 16 вересня 2021 року. 

За перегляд дякую Kinomania LLC - ексклюзивному дистриб'ютору фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні.