«Чорний ворон»: рецензія. Кіно, гідне твоєї історії

Готуйтеся.

Тепер ще раз готуйтеся.

І ще.

А тепер почнемо. Кіно "Чорний ворон" - одна з найважчих праць у вашому житті. Це важкий труд для душі, тож якщо ця історія торкнеться вас, вам не доведеться відпочити жодної хвилини... Але коли ви приймете її в своє серце, ви будете не втомленим, а...

...Зціленим.

«Чорний ворон» - це те, про що ви знаєте (якщо взагалі хоч раз заглядали в історію України). Часи Холодноярської республіки, жорстка боротьба повстанців проти радянської влади, битва за незалежність України, воля або смерть.  

І одночасно «Чорний ворон» - це те, чого ви не знаєте. Бо історичні подробиці – то своя історія. І навіть роман Василя Шкляра, за мотивами якого було зняте це кіно, - то своя історія. А от те, що відбулося на екрані... Це геть, геть інше.

За сюжетом все просто: головний герой Іван «Ворон» йде до повстанців в ліси, щоби боротися за Україну. Йде, залишаючи вдома чудову молоду дружину, яка чекає дитину. Йде, бо не може не йти. Загалом мотиви зрозумілі кожному, хто є українцем. 

Власне, що там буде за сюжетом, ви можете знати, якщо читали історію, або читали Шкляра (і те, й інше – обов’язкове перед походом у кіно). Але насправді нічого... нічогісінько ви не знаєте!

"Чорний ворон» - це не просто якась там чергова екранізація на історичну тему. Це взагалі не кіно, це такий собі всесвіт, який постає перед тобою, не як картинка, а як матеріал. Тобі потрібно вдивитися в це, увібрати це в себе і працювати. Працювати шалено, бо там буде, над чим.

«Чорний ворон» - це про відданність, але на такому високому градусі, що ти ледь витримуєш її усвідомлення. Ох, ні, якщо ви зараз про сльози, то ні! Сльози – це для мелодрам. Тут все складніше. Це кіно спустошить вас настільки, що вирве з коренем серце, не те що там отой ваш персональний сльозогін. І відбудеться це... не так, щоб і нескоро – приблизно на другій хвілині. От як коралі старенької бабусі впадуть на землю, так і почнеться. Я ж кажу, готуйтеся.

Але я б не сказала, що це кіно залишить вас без душі. О ні, воно виймає серце не для того, щоб познущатися. А щоб замінити. Усе пусте, усе легковажне, усе просте й простеньке тут випаровується, і залишається неймовірна силища. Вірність. Любов. Терпіння. Прийняття. Покаяння. Незламність. Залізний дух. І це все – в кожній миті. В кожному кадрі, навіть якщо там просто ліс або стіна з віконцем.

В кожному кадрі! Вам доведеться це не просто прийняти. Вам доведеться з цим працювати і при цьому слідкувати, щоби не припиняти дихати. Бо якщо припинити, то десь на середині вже будете стогнати, як я: «Не можу!».

Це важка праця, це постійні ваги. Тобто ви стаєте на ці ваги й зважуєте себе й... отого Івана, його дружину, зрадників та вірних синів України... Все-все, що бачите. І завжди ви це зважуєте не на свою користь (пробачте). І от коли ви остаточно зрозумієте, що ці ваги завжди точні, ви побачите, що ви не просто стоїте на них. Ви ними і є. Це ви пропускаєте крізь себе усю історію, щоб спочатку прийняти її... потім вплестися в неї намертво... аж потім зрозуміти, що таке в цій історії – ви. І після того, коли ви подумаєте, що труд закінчено, почнеться ще більш важка робота. Виходячи із залу, навіть не думайте відпочивати. Далі доведеться працювати з собою.

Де те все – вірність, любов, терпіння, прийняття, покаяння, незламність, залізний дух? Немає? Ну ясна річ, в мене теж. Але якщо ви пройдете це хрещення «Чорним вороном», то доведеться відшукати. Тож не ходіть в кіно, якщо заслабкі... І одночасно йдіть - особливо, якщо дійсно заслабкі.

Бо "Чорний ворон" - це історія, яка стає твоїм власним пророцтвом. Про те, що війна твоєї країни, можливо, й не може закінчитися легко та швидко. Але спасіння - не перемога! Саме спасіння - це надія, яку даровано саме нам. Забирайте з собою, бо скоро доведеться цим скористатися. Скоро доведеться. Є відчуття.

Фільм "Чорний ворон" стартував в Україні 5 грудня 2019 року. 

За перегляд дякую Kinomania LLC.