«Гола правда»: рецензія. Чому варто дивитися кіно, яке може вас збентежити

Що-що ви кажете? 

Не ваше кіно? Не варто навіть дивитися. Тю, українська комедія – та такого ж не буває!?

Так-так, це типова реакція на «Голу правду». Я не дивуюся. Бо реакція ця насправді не на фільм, а на його афішу. Ні, ну точно «наші» гарно не знімають, не сподобається, краще не йти.

І знаєте, що? Така думка - одночасно правда і неправда. 

Правда

«Гола правда» - комедія режисера Олександра Бєляка. Доволі оригінальна, чесна и пряма.

Вісім друзів (4 пари) приїхали до Одеси на запрошення одного зі своїх приятелів. Він відкрив ігровий клуб з цікавими активностями, але окрім типових «мафії» чи «крокодила» там є детектор брехні. Унікальний, надточний, майже живий. Друзі - справді друзі. Хтось хоче одружитися, хтось нарешті знайшов кохання, хтось приховує свою любов. Ніщо не схоже на те, що в кожного є таємниця. Тому вони грають у брехню та правду... Потім вони ненавидять брехню та правду. Потім починають лякатися правди. Але детектор безжальний. Їм доведеться розкрити все один одному до кінця. 

Гарне кіно?

З точки зору сюжету – так. З точки зору виконання – так. З точки зору жартів – не зовсім так, бо іноді вульгарно, іноді пласко, іноді зовсім не той рівень. Були глядачі, які виходили ще на перших хвилинах фільму, бо для них це було занадто. І це дуже прикро, бо не в жартах там річ. Суть як раз прокидається там, де жарти закінчуються, але до того часу діалоги можуть і відштовхнути глядача. 

З діалогами, до речі, є великі проблеми. Герої (їх 8, нагадаю) не розкриваються, бо їм не вистачає часу. Деякі  характери прописані лише пунктиром – самі лише типажі, набросок. Лише одна акторка створила неможливе – з ролі на кілька фраз витягла глибину, якої, мабуть, там і не було. Хто? Слава Камінська (так-так, «неангел»). Роль шльондри Свєти вона перетворила на шалену демонстрацію поняття «краса гри», і це було так... ммм, витончено, що не любити Свєту, не згадувати Свєту, не закохатися в Свєту просто неможливо. 

І це при тому, що діалоги не глибокі, бо на глибокі не вистачило ані часу, ані продуманості сюжету. В ньому є прекрасна глибока лінія, але не було екскаватора, щоб до неї рити. Режисер працював лише лопатою, тому накопав на комедію, а могла б бути й драма.  

«Гола правда», за зізнанням самої команди, знімалася за лічені знімальні дні. Нікому просто не вистачило цього часу, щоб розкрити весь масштаб історії. Тому місцями кіно було схоже на домашнє відео компанії друзів, яка вирішила зробити рольову гру, – самі зняли, самі посміялися. 

Але, незважаючи на це, я б радила дивитися «Голу правду» до кінця.

Неправда

Неправда, що українське кіно не варте уваги. Навіть те, що знято поспіхом. Воно варте, бо це наше, це ми самі робимо, і навіть якщо помиляємося, то це привід лише розвиватися та розуміти свої помилки. І вони будуть зрозумілими, тільки якщо гладач прийде, подивиться та розповість про свої відчуття. Бо інакше - наче фільму й не було.

Неправда, що на таке кіно не варто витрачати свій час. Варто. Бо кіно створювала не лише вся ця знімальна група. Його створюємо всі ми, і навіть критика, негативні відгуки та нерозуміння – це ще один епізод. І завдяки ньому наступний фільм буде кращим. 

Неправда, що таке кіно не варто обговорювати. Варто. Бо саме обговорення й допомагає дорити до тієї глибини, яку чомусь не показали. 

Неправда, що в Україні немає достойних акторів, сюжетів, режисерів (потрібне підкреслити). Є! І навіть ті, хто не встигає за сценарієм вставити й пару слів, можуть розкриватися несподівано. А ті, хто не дотяг цього разу, дотягнуть наступного, бо вони варті шансу. Для формування стилю потрібно надивитися на стиль інших. Для накопичення знань потрібно хапати їх з усіх боків. Для народження таланту потрібно, власне, народжувати – працювати, помилятися, вбиватися та працювати знову. 

Для становлення кіно потрібно його не тільки знімати, але й дивитися. Працювати, помилятися, ображатися, критикувати, сперечатися та працювати знову. Саме тому я б ще раз пішла на "Голу правду". Бо шанс залежить і від мене також. 

«Гола правда» - українське кіно, яке не стало шедевром, але входить в колекцію. Бо це теж надбання часу. Це такий документ – свідоцтво про те, що кіно розвивається, не стоїть на місці, постійно шукає свій шлях та свій успіх.

І знайде. Обов’язково знайде. Навіть якщо в залі будуть сидіти ті, хто незадоволений. Навіть якщо вони не напишуть схвальних відгуків. Аби лише вони дісталися кінця й зрозумили, що навіть якщо фільм - не скарб сам по собі, кілька перлин всередині все ж є.

А хіба людина, що знайшла кілька перлин, може бути нещасливою? 

Фільм "Гола правда" стартує в Україні 13 лютого 2020 року. 

За перегляд дякую Kinomania LLC.