Перша прем’єра після каратину – це кіно, про яке ніяково казати бодай щось погане. Це було б просто злочином. Тому про «Спадок брехні» (спільна робота України, Велікобританії, Польщі, Нідерландів, США!) писати важко. Але ми спробуємо розібратися, що вийшло зі спільних намагань такої кількості команд.

Про що це кіно?

«Спадок брехні» - шпигунське кіно... ну як шпигунське? Не Бондіана, звичайно, але висвітлює цю тему. Колишній співробітник МІ6 Мартін (Скот Едкінс) живе з донькою Лізою звичайним життям, хоча страждає від шкелета у шафі – темного минулого, загибелі коханої жінки... Все змінюється (ясна річ), коли на Мартіна виходить українська журналістка Саша Степаненко, яка хоче оприлюднити дані про злочин Росії. На Сашу полюють росіяни, Мартіну ускладнюють життя теж росіяни (але не лише вони), нове зло у світ привели... ну ви розумієте, хто. Чи вдасться Мартіну, Лізі та Саші виплутатися живими, - питання, тим більше, що зло відоме, і справедливості від нього не чекає ніхто принаймні з 2014 року.

Тож чого слід очікувати?

Шпигунське кіно – цікава тема, бо там завжди є глибокий герой, що завжди спочатку потрапляє в ситуацію, яка його поступово вбиває, а потім раптово перемагає. Там є трюки, є шалені повороти сюжету, є неймовірні рішення, нереальні таємниці, пригоди, яки вишибають дух. От все це є в шпигунському кіно, але

дуже жаль, справді

але цього немає у «Спадку брехні».

Тут є пригоди. Але доки ми доберемося до них, пройде занадто багато часу беззмістовного мордобою. Є й повороти сюжету, місцями навіть дотепні. Але чомусь ти повертаєш за героями зі скрипом, бо кожен з них трошки не дотягує до однозначної симпатії, або агресії, або огиди. Навіть Росія тут, як уособлення зла та біди, якась дуже скромна. Вона як би відбиває пальці молотком, але так, наче соромиться. Здавалося, так просто показати однозначно зле зло. Але воно виходить млявим, наче його нудить.

Тут є цікаві рішення, але вони такі передбачувані, що хочеться намацати на екрані мишку та трошки перемотати наперед. Хотілося б дивуватися, але виходить лише підраховувати стереотипи.

А що хорошого є?

О, хороше тут є насправді! І воно настільки чудове, що, як це не дивно, «Спадок брехні» можна було б і передивитися. Бо тут є головне.

Київ.

Оце все – о, так я знаю це місце, а ось тут я гуляв, а тут виходять класні фото, а там можна ще зайти сюди, і цей будинок я пам’ятаю... а, а ось мій дім у кадрі!.. Це все так захоплює, що хочеться, щоб Київ не закінчувався ані на хвилину. Хочеться пригадувати – а може ти бачив зйомки на власні очі (вони проходили здебільшого саме тут)? Хочеться сподіватися, що герої виходять саме з твого парадного. Що десь у кадрі є ти сам. Ні, ну а що, це цілком можливо, бо Київ тут скрізь, його так багато, що...

...якби вірізати з «Спадку брехні» всі сцени з містом та просто так залишити їх, все одно вийшло б гарно. Бо Київ грає самого себе віртуозно. Бо він тут і є головний герой. Такий, що каже пошепки: всі ці шпігуни з’їдуть, а я залишуся. Їхня історія дотягнеться до кінця і пройде, а я вічний. Не дивись на них, все одно ти вже все вгадав по сюжету.

Дивись на мене!

Чесне слово, саме на це тут і варто дивитися. Саме на нього. На місто з очима, в яких сходить сонце.

То, що йти у кіно?

«Спадок брехні» - суміш шпигунських штампів. Це фільм, режисер якого не зміг визначитися – чого сюди ще напхати? Бойовичок? Трошки жахів? Триллер? Драму? О, а може комедію? Але завдяки місцю, в якому це все відбувається, погану оцінку ставити точно не варто. Бо, врешті решт, все це перераховане є в самому Київі. То може він просто показав свою сутність? А може він просто хотів бути головним?

А може він просто головним став? Що скажете?

Відповідь на це питання вже за вами.

Фільм "Спадок брехні" стартував в Україні 6 серпня 2020 року. 

За перегляд дякую Kinomania LLC - ексклюзивному дистриб'ютору фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні.