«Вперед»: рецензія. Мультфільм, що розкриє тобі очі

02.03.2020

Поверни їх! Всіх, хто пішов, всіх, кого не можна більше повернути. Поверни, тому що ти можеш, магія існує, і вона - в тобі!

У це важко повірити, я знаю, але ж я пропоную подивитися мультфільм «Вперед» - нове творіння Disney. Про те, як ми можемо повернути тих, кого з нами більше немає... І залишити їх поруч назавжди. І при цьому раптом зрозуміти про себе щось важливе.

Про що ця історія?

Іен і Барлі - ельфи. Вони брати, але спочатку не дуже дружні. У якийсь момент вони дізнаються, що їх померлий батько може повернутися (правда тільки на 1 день, але ж цей день можна провести так щасливо!). Іен і Барли можуть його повернути за допомогою древньої ельфійської магії... але вона спрацьовує не повністю, і у них є час до заходу сонця, щоб доробити справу до кінця і обійняти тата ще хоча б один раз ... Тому - вперед!

Казка про диво, яка насправді зовсім не казка

Так-так, магія, ельфи, повернення померлих - це казка. Але лише по суті. Насправді ні. Ні! «Вперед» - не казка. Це історія (і цілком ймовірно, що твоя).

Історія про повернення безцінного - НЕ казковий сюжет. Це історія пошуку, історія шляху, історія про те, як відкриваються твої очі, що вже багато років заплющені... про те, як відкривається твоя душа, що вже багато років замкнена на 100 замків. Це після неї ти зможеш бачити тих, хто завжди тебе любив, - по-справжньому бачити, сприймати, віддавати свою любов у відповідь, а не просто кивати їм під час сніданку.

Це історія про те, як любов залишається навіть після того, коли зникає той, кого ти любив більше світу. Вона про те, як далеко доведеться їхати, щоб відшукати цю любов, і як насправді близько вона ховається. Вона про те, що втрата - не початок нового життя в світі, де більше немає найціннішого для тебе. Це продовження. Продовження життя в світі, де найцінніше як і раніше поруч.

Це історія про те, що сім'я - цінніше, ніж ти міг би собі уявити. І навіть якщо в цю сім'ю вторгається хтось, кого ти не дуже любиш, він все одно - її частина. Тому що він готовий любити.

Це історія про те, наскільки насправді цінний ти сам. Зі своїми комплексами, невпевненістю, дурістю й незграбністю. Наскільки сильно тебе насправді люблять. Наскільки ти насправді важливий. Наскільки ти насправді заповнюєш собою весь світ. І наскільки насправді в тобі сили, щоб ти був здатен іти через прірву по мосту, якого немає.

Це історія про вірність, яка вище за всі типи відданості. Це вірність сім'ї, вірність своїй дитині (дітям), вірність своїм переконанням ... Але ще більше це вірність собі. Коли ти розправляєш крила, що вросли в спину, тому що це ТВОЇ крила. І раз вони у тебе є, тобі час знову літати.

Досить?

Для одного глядача, який щойно підніс до рота поп-корн, але так і не з'їв ані шматочка, так. Для людини, яка прийшла на мультфільм «Вперед», а потрапила в майстерню, де їй правлять душу, - ні. За рівнем зворушливості, рівнем світла «Вперед» - стрічка, яка не просто тебе пронизує. Вона перемелює, пережовує, але не випльовує, а дбайливо випускає назад в світ. Чистішим і світлішим, ніж ти був.

Це історія, яка... не вчить, але очищує. Не демонструє тобі самого ж себе, а м'яко бере твою душу і зцілює ті місця, де боліло від втрати, невіри в себе й відчуття, що тебе ніхто не любить. Це сімейний мультфільм - і навіть не в тому сенсі, що його можна (і потрібно) дивитися сім'єю. А в тому сенсі, що з фінальними титрами ти повертаєшся до сім'ї, навіть якщо весь цей час вона сиділа поруч. Повертаєшся, дивишся на неї нарешті відкритими очима і розумієш, що володієш найвищою цінністю в світі. І це зовсім-зовсім не боляче. Більше не боляче.