Чесно кажучи, я не знаю, нащо зняли цей фільм, бо “Тілоохоронець кілера” був свіжим та яскравим рішенням, а от “Тілоохоронець дружини кілера” - вже трошки не дуже. Але якщо все ж потрапити у кіно та додивитися цей фільм до кінця, буде ясно, що в нього все ж була мета: він створений для того, щоб ти відпочив, юзернейм!

Цей фільм - не кіно для роздумів та внутрішнього зросту. “Тілоохоронець дружини кілера” - модні зараз ліки від вигорання. Йдеш у кіно, відключаєш голову, відключаєш почуття гумору, відключаєш бажання робити щось лише корисне та гідне, і просто рахуєш, скільки разів герої вимовлять слово “мазафака”. 

Спойлер: багато. Зіб’єшся десь на 48-му разі.

Ще спойлер: але відпочинеш, краще, ніж на Капрі (той острів, що не штани)!

Про що це кіно?

Вже відомий нам по першій частині висококласний тілоохоронець Майкл Брайс (Раян Рейнольдс) виснажений настільки, що йому психолог радить піти у відпустку. У  нього забрали ліцензію тілоохоронця класу ААА, він не може працювати, тому єдине, що залишаеється, - просто поїхати на море. Але зрозуміло ж, що нічого з того не вийде. Бо його заклятий ворог-друг Даріус Кінкейд (Семюел Л. Джексон) та його дружина Соня (Сальма Гаєк) потребують допомоги. Вони залучають Брайса, як тілоохоронця, але цього разу він буде охороняти Соню Кінкейд. А тут ще ФСБ проводить спецоперацію, і їм також потрібен Брайс та його друзі, бо якщо не вони - тілоохоронець, кілер та зовсім трошечки вульгарна (але гаряча) пані - Європейський союз зазнає краху. 

Простіше кажучи, історія цікава. Особливо якщо знати контекст цієї дружби, яка зовсім і не дружба, а ворожнеча. Але й дружба також. Хоча ворожнеча більше. Це знову історія, коли геть різні люди вимушені співіснувати в одному човні, щоб досягти важливої мети (і навіть врятувати світ). І це, звичайно, весело, бо Кінкейд і Брайс зовсім не схожі, а Соня додає ще більше спецій в цей дивний коктейль. 

То ж це історія варта перегляду?

І так, і ні.

Бо це справді цікава зав’язка, але не дуже цікава реалізація. “Тілоохоронець кілера” був оригінальним. “Тілоохоронець дружини кілера” - це вже повторення пройденго. Так, герої трошки змінилися, так, додається третій (третя). Але суть не змінюється, і це вже зовсім не так смачно, як в перший раз. 

Більше того, намагаючись наздогнати рейтинги (а вони у фільма, як не дивно, не такі вже й низькі), творці “Тілоохоронця” трошки загралися, і там, де було місце чудової, третривіальної брутальності, чомусь з’явилася вульгарність та непристойність. Ні, фільм не викликає відрази… але вона десь тут, на межі. Бо цікава лайка перетворилася просто на хамство, що ти його кожен день чуєш у трамваї. Чи це викликає інтерес? От і я вважаю, що ні. 

І ще більше - у стрічці забагато штампів. Гарячий характер героїні підкреслювати тим, що вона їсть банан? Це, як то кажуть, “ну… таке”. Штампований одяг, штамповані тату, штамповані вульгарні сексуальні сцени - це все не викликає інтересу. Знецінення важливих тем (проблеми із батьком, бажання довести батькам, що ти вартий усього, втрата матері) - це не викликає прийняття. Від цього не цікаво, а трошки нудно. Це не смішно, а трошки огидно. 

Але чому ж варто дивитися?

Бо “Тілоохоронець дружини кілера” - це кіно, яке дозволяє відключити голову. Місцями це смішно (трошки соромно, що смієшся над жартами доволі низького рівня, але хіба це гріх?). Місцями це легко, бо тут точно не знайти важких сюжетних рішень, проблем, над якими можна переживати. Місцями це свіжі рішення, хоча й передбачувані до зубного болю.

Але все ж таки нам іноді так не вистачає кіно, яке просто б нас відключало, і якщо нам потрібне перезавантаження, хай вже воно буде таким. Щоб після того більше вже точно не хотілося займатися дурницями, цих дурниць цілком вистачить. 

*"Тілоохоронець дружини кілера" стартував у кінотеатрах України 24 червня. За запрошення на допрем'єрний показ фільму дякую Kinomania LLC - ексклюзивному дистриб'ютору фільмів кінокомпанії Warner Bros. Pictures в Україні.