Дегустація грузинського вина з рестораном Purpur Amore. Які вони - блогерські вечори?
Іноді треба написати про те, що тобі зовсім не властиве, і спочатку це лякає, аж потім виявляється, що це була одна з найцікавіших подій у буденному житті блогера. Про що я? Наприклад, про дегустацію грузинського вина у ресторані Purpur Amore. Ресторан запросив велику компанію блогерів для дегустації грузинського вина та чачі. Пропонувалося не лише спробувати й оцінити смак, колір і аромат напоїв, а ще й узнати деякі їхні таємниці. І коли знайомишся із ними ближче, раптом виявляється, що це не "просто вино", а справжній всесвіт. Чому? Розповім у сьогоднішньому огляді!
Таємниці вина
Нас пригощали вином з грузинсього регіону Кахеті - сапераві Badagoni (вино, яке можна зустріти й в магазинах) та сапераві домашнім (просто унікальний напій!). Також на столі була чача Badagoni й домашня чача. Одразу скажу, що оцінити другу частину дегустації мені було важко, тому що я не бачу у собі властивостей, щоб побачити усю глибину міцних напоїв. А от знайомство із сапераві однозначно вийшло хвилюючим!
Сомельє Purpur Amore на ім'я В'ячеслав розповів, як правильно оцінювати колір вина (бокал треба розглядати на світлому тлі, максимально наклонивши, щоб збільшити площу "розлиття" напою у самій ємності). Але цікавіше за усе було з ароматом. Чим пахне вино? Якщо просто налити його у бокал та понюхати, скоріше за все можна просто відчути характерний винний аромат із деякими нотками, але не більше. А от якщо піддати напій аерації (простіше кажучи, акуратно покрутити бокал, щоб вино набрало кисню), то розкриваються такі таємниці, про які навіть не підозрював!
Тут особливо зіграло домашнє сапераві: якщо Badagoni просто розкрило багатогранний ягідний запах, то домашнє вино проявило у бокалі справжню бурю дивовижних ароматних нот. Вони були солодкими та ніжними, чистими й чарівними. Закохатися у це вино було простіше за все - його м'який смак та аромат, легка нота солодкості й відсутність будь-яких типово винних, "спиртних" домішок не залишили мені шансів.
Пити вино, до речі, треба не залпом. Спочатку варто лише пригубити, потім зробити ковток і потримати напій у роті, щоб усі рецептори зрозуміли, яке диво на них чекає. І вже потім треба розпробувати усі його грані.
З чачею усе інакше
Відчувати її аромат треба, тримаючи рюмку на рівні грудей. Тоді можна почути лише фруктово-трав'яну суміш нот, але аж ніяк не важкий запах міцного алкоголю. Пити ж треба у три заходи:
- Спочатку – лише торкнутися губами.
- Потім зробити крихітний ковток, щоб чача омила усе у роті, але проковтнути було вже нема чого - у цьому випадку до горла дійде лише приємне тепло.
- Третій ковток - теж крихітний (половинка чайної ложки, не більше), але він вже доносить те ж чарівне тепло до шлунку.
І лише так розкривається уся гама почуттів. І вона прекрасна - це не передати словами, хоча, можливо, я б могла розповісти більше, якщо б на цьому не зупинилася. Чача - це дивний світ, але я побоювалася, що якщо перше знайомство із ним буде більш грунтовним, гама почуттів, яку я відчую, буде дещо іншою.
Amore, Amore
Окрім вина, у Purpur Amore є й інші приємні моменти. Один з них - сам ресторан. Він дуже цікавий, тому що, незважаючи на те, що подають тут грузинські напої, його все ж не можна називати рестораном суто грузинської кухні. У меню є домішкі з різних гастрономічних напрямів, та й сам стиль ресторану далекий від одноманіття. Це чиста еклектика - тут є елементи Грузії, є майже невловимі італійські ноти, є дещо грецьке. Є нота Сходу - в обличчі прекрасної дівчини, яка танцює східні танці. Є відголоски ностальгії - у вигляді музики 80-90-х, що іноді звучить. Є сучасний світ у вигляді, наприклад, обладання...
Фреска ручної роботи
А ще тут зараз царює цілковито особлива атмосфера дотику різних світів. У Purpur Amore проходить виставка-продаж робіт художника Романа Агасяна. Вони - такі ж різні, як і сам ресторан. Десь прямо у вас на очах лопаються сочні намальовані гранати. Десь зацвітають намальовані бутони.
А десь гуляє свіжий вітерець на тихій вуличці... І це - моя улюблена тема. На цю вуличку я дивился увесь вечір, і, здається, частина мене оселилася на цій картині. Для мене вона - найкраща. Я бачу тут світ, у який, здається, можна потрапити, якщо приміритися до рами й знайти спосіб пролізти всередину. Я точно знаю, що це можливо. Мені це вже снилося.
Родзинкою Purpur Amore є єдиний у Києві лава-гриль, що дозволяє готувати м'ясо на гарячому камінні. Виходить дещо неймовірно сочне, і я можу точно сказати, що такого м'якого й ніжного шашлику я не їла ще ніколи. І я серйозно! До речі, такий спосіб приготування проявляє не лише смак блюд (на лава-грилі можна готувати не тільки м'ясо, а й овочі, картоплю тощо). Він ще зберігає усі вітамінні й мінеральні властивості їжі. Овочі залишаються неймовірно сочними, вони не "висихають", як це часто буває на звичайному грилі.
А взагалі у ресторані можна спробувати блюда різних кухонь світу. Турецької, наприклад, теж. Усе подається у відповідності з традициями та правилами різних країн, але головне - у Purpur Amore пропонують лише те, що можна приготувати зі свіжих інгредієнтів. Це блюда "з-під ножа", ніяких полуфабрикатів.
Якщо вас цікавлять ціни, то можу відмітити, що це ресторан середньої цінової категорії: блюда на мангалі відносяться до недорогих, вони дуже смачні, й дозволити їх собі може кожен. Як розповіла нам бренд-менеджер Purpur Amore Ольга Кохтаєва, це ресторан, який вивчає інтереси, смаки і вподобання клієнтів. Можливо, саме тому Purpur Amore такий різний: він для усіх, тут буде затишно будь-якому гостю. Просто кожному треба буде знайти свій куточок, обрати свій розділ меню й дочекатися своєї пісні.
За словами Ольги, у Грузії є негласна традиція: якщо гість щось похвалить, йому обов'язково це подарують. Purpur Amore у цю традицію вписався. Мені сподобалася атмосфера, яка оточувала мене увесь цей чарівний вечір. Тож я просто забрала її з собою.
